Ця робота завершує творчий шлях Енгра. У ній він повернувся до однієї зі своїх найулюбленіших тем. Ню колись прославили художника. Картина, ностальгічно розвернувшись до минулого, стає як би “сумою” його колишніх знаменитих творів. Наприклад, сидить на передньому плані жінка з мандолиной нагадує “купальщицю Валъпинсона”, а танцююча фігура зліва – Анжеліку з полотна “Роже і Анжеліка”.
Все тут несе відбиток розкоші, в якому як у дзеркалі впізнається Друга імперія. Ми відчуваємо цю епоху в звуках мандоліни і тамбурина, в ароматі кави, парфумів і пахощів, в блиску гладкої шкіри. Енгр штучно ущільнює простір картини, зміщуючи перспективу ближче до глядача і дозволяючи йому краще розглянути відкривається галерею оголених жіночих тел.
Спочатку “Турецька лазня” була квадратною. Але в такому вигляді вона не сподобалася принцесі Клотільді, дружині першого власника полотна, принца Наполеона. Клотільда повернула роботу Енгру, і тоді він “округлив” її, безжально обрізавши при цьому фігуру купальниці, яка зображена на передньому плані праворуч.