Я дізнався, що в основі картини Ю. М. Непринцева “Відпочинок після бою” – поема Твардовського “Василь Тьоркін”. Саме її прочитання послужило тому, що художник намалював таку чудову картину на військову тему.
У своїй роботі Непринцев показав солдатів, які розташувалися на узліссі зимового, засніженого лісу. Кожен з них зайнятий своєю справою, але, в той же час, вони тримаються всі разом. Хтось із них обідає, хтось курить, хтось слухає розповіді своїх друзів-однополчан.
Судячи по всьому, розмова йде не на сумні теми, тому що обличчя героїв картини радісні, вони з задоволенням сміються. Виглядають вони досить безтурботно. Думаю, що художник намалював спеціально їх такими, адже неможливо весь час перебувати в напрузі. По можливості, люди намагалися відволікатися від фронтових буднів, хоча б на кілька годин і знову рвалися в бій, домагаючись нових військових висот. Важко повірити, що ці люди не один раз дивилися в очі смерті, здійснювали подвиги, захищали один одного і нашу Батьківщину. Зараз вони бадьорі, веселі і набираються нових сил, щоб продовжити свої бойові подвиги.
Не зміг художник обійти стороною і тему краси російської природи. Солдати показані на галявині між величними соснами. Герої картини відстоюють не тільки свободу своїх близьких, право на життя, але і можливість милуватися місцевої неповторною природою.
Хотілося б відзначити відтінок білого кольору, який використав художник. Сніг показаний ідеально білосніжним, далеко не в кожній картині можна зустріти такий тон, незалежно від того, на яку тему малює автор. Я думаю, це зроблено не випадково, а для того, щоб підкреслити благополучний результат битви і всієї війни в цілому. Я вважаю, що картина вийшла дуже життєствердною і світлою, а темні фарби ми спостерігаємо лише при зображенні шинелей солдатів.
