Протягом невеликого періоду з 1894 по 1895 рік Коровін створив цілий цикл картин, присвячений зимовим пейзажам півночі та середньої смуги Росії. “Взимку” – одна з цих робіт, експонуються сьогодні у Третьяковській галереї.
Колірний колорит картини скромний, однак, кожен колір у Коровіна виходить якимсь об’ємним і багатим – настільки філігранно було фактурне лист живописця. Композиція побудована по діагоналі.
У центрі сюжету – звичайна селянська хата, вкрита білим снігом. Все навколо буквально дихає розміреним сільській життям – похилений паркан, засніжений двір, конячка, готова вести своїх господарів куди-то. Вдалині ледь помітна смуга лісу, перегукується зі стрункими голими берізками на передньому плані. Автору також вдалося зобразити ледь вловиму серпанок свіжого морозного повітря, яка застилає весь невибагливий пейзаж.
На передньому плані ми бачимо темну покірну кінь, запряжену в сани. Сільська конячка спокійно стоїть у дворі, звично чекаючи свого господаря, який ось-ось повинен з’явитися з хати.
Цифрове зображення не в силах передати ще один унікальний прийом Коровіна поряд з невловимою серпанком морозного повітря – це перламутрове сяйво, наче на полотні, отримане в результаті змішування сірого і білого в їх різних теплих і холодних тонах.
Сучасні мистецтвознавці відзначають, що не варто недооцінювати цю невибагливу за сюжетом зимову картину Коровіна. По-перше, її виконання вище всяких похвал, а по-друге, ця картина поряд з іншими “коровинскими” полотнами стала вихідною точкою для багатьох прославлених пейзажистів майбутнього, таких як Левітан і Сєров.
