Знамените полотно Олександра Іванова “Явище Христа народу” справляло величезне враження на всіх, кому доводилося побачити його своїми очима. Кожен, хто мав відношення до живопису, пильно стежив за створенням картини довгих 20 років і мріяли у майбутньому написати настільки ж шедевральну і наповнену глибоким етичним змістом роботу. У їх числі був і молодий художник Василь Полєнов. Свої прагнення до створення духовного драматичного полотна він втілив в монументальній роботі “Христос і грішниця”.
За основу сюжету, обраного для написання картини, була взята біблійна легенда про зустріч Христа з грішницею. За легендою, до Ісуса в храм привели жінку, обвинувачену у гріховному занятті – перелюбі. Супроводжували її чоловіка звернулися до нього з питанням про те, як вчинити з нечестивого – адже ще Мойсей навчав бити камінням всіх, які скоїли цей гріх. На що Христос відповів: “Якщо серед вас є безгрішний, то нехай він кине в неї камінь”. І продовжив писати, не проронивши більше ні слова. Поступово люди стали розходитися, і жоден камінь не був кинутий у жінку. Коли в храмі нікого, крім них не залишилося, Ісус сказав їй, що так само, як і все, не стане її судити і відпустив додому, наказавши більше не грішити.
Написання картини передувала ретельна підготовча робота. Так, задумане полотно повинно було мати досить великі розміри – 3,07 м на 5,85 м. У Росії ж таких полотен не випускали, тому художнику довелося відправитися в Італію і замовляти полотно там. Ця поїздка була не останньою – неодноразово Полєнов відвідував Єгипет, Палестину і Сирію, щоб глибше вивчити звичаї, побут і колорит Іудеї часів Христа. Здійснюючи подорожі на Схід, художник хотів на собі відчути атмосферу біблійних переказів, передавши потім історично достовірну обстановку на полотні. Всього за час роботи над картиною Полєнов зробив більше 150 попередніх малюнків, ескізів та етюдів, частина з яких сьогодні зберігаються в ГРМ.
Вперше художник представив свою роботу в лютому 1887 року на XV виставці Товариства передвижників. За первісним задумом, назва картини було іншим – “Хто з вас без гріха?”. Полєнов вважав, що саме ця фраза уособлює ідею всепрощаючої любові до ближнього та моральне самовдосконалення. Але цензори дозволили виставити картину за умови заміни назви “Христос і грішниця”. Робота в цілому також була засуджена цензорами і визначена як шкідлива для народу. Але, як не дивно, полотно вразило імператора Олександра III, який не тільки допустив її до демонстрації, але і придбав картину для свого музею.
Чому ж викликала картина настільки запеклі суперечки та неоднозначні думки? Справа в тому, що Полєнов у своїй роботі зламав канонічні традиції художнього зображення Ісуса. Він писав не Бога, а мудрого мандрівника-філософа, зосередившись головним чином на його людських якостях. Ісус максимально наближений до простої людини – зображений сидячим в спокійній, трохи втомленою позі, одягненим в одяг, не виділяється з шат інших людей. Фон, на якому розгортається дія картини, також позбавлений містики і відображає повсякденне життя східного міста. Художник досягав такого розуміння картини, згідно з яким Христос сприймався не як Бог, а людина з великою душею. І йому вдалося це зробити.
