Ренуар завжди цікавився скульптурою, проте свої перші роботи – дві маленькі статуетки, що зображують молодшого сина Коко, – створив лише в 1907 році, коли художнику виповнилося 66 років. Всерйоз Ренуар не займався скульптурою до 1913 року, а до цього часу він вже страждав від ревматизму і не міг тримати в руках глину. Так що ті дві перші скульптури так і залишилися єдиними, виліпленими ним власноруч.
Торговець картинами, Амбруаз Воллар, знайшов Ренуару помічника, Річарда Гіно, молодого іспанця, який працював до цього зі знаменитим скульптором Арістідом Майолем. Ренуар і Гіно працювали разом з 1913 по 1918 рік і створили спільно понад двадцяти творів. Ренуар робив загальні начерки скульптур, з яким працював Гіно, а потім підказував – на словах чи вказуючи довгою тростиною, – що його помічник повинен зробити з матеріалом. Він говорив: “Було відчуття, що до кінця моєї тростини прикріплена рука”.
Гіно вважав, що його внесок у загальну роботу залишається недооціненим, і після сварки пішов від Ренуара. Через півстоліття, в 1968 році, Гіно виграв судовий процес у спадкоємців Ренуара, домігшись права називатися “співавтором” великого майстра. Примітно, що, працюючи самостійно, Гіно не домігся успіху як скульптор.
