Сера, як Ренуар, Дега, Тулуз-Лотрек та інші художники, був частим гостем цирку Фернандо. Його заворожувало дію, що відбувається на сцені. Іноді він заходив сюди разом з близьким другом Шарлем Анграном – єдиним, з ким міг поділитися найпотаємнішим.
На картині всі математично вивірене: кожен дотик пензлем полотна не випадково, кожна точка займає певне місце. Розташування персонажів прораховано з допомогою спеціально наміченої сітки. Сера провів у цирку не один вечір, роблячи замальовки то наїзниці, то месьє Луаяля, забавної шапочки клоуна. У першому нижньому ряду в циліндрі він розмістив свого друга Анграна.
Сера дуже поспішав закінчити роботу і писав її з великим нетерпінням. Після того як роком раніше критики невтішно відгукнулися про його картині “Канкан” він мріяв взяти реванш і виставити “Цирк” на майбутній Виставці незалежних художників, до відкриття якої залишалися лічені дні. На превеликий жаль, завершити розпочате не вдалося: 29 березня 1891 року, через кілька днів після того, як відкрилася довгоочікувана експозиція, Жорж Сера несподівано помер. Точний діагноз так і не був поставлений, доктора пов’язували причину смерті з менінгітом, інфекційним ендокардитом, пневмонією і дифтерію. Дописував полотно вже інший художник – неоимпрессионист Максиміліан Люс.
Композиція побудована по діагоналі, що посилює передачу руху і атмосферу свята. Предметної деталізації Сера протиставляє виняткову економію в колірному рішенні картини. Синя фарба контрастує з навмисно бідною і блідою палітрою фону, в зображенні якого домінують жовті й червоні тони.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)