Картина “Дівчина, освячена сонцем” написана Валентином Олександровичем Сєровим в 1888 році, зараз знаходиться в колекції музею Третьяковській галереї в Москві.
Після того, як В. А. Сєров закінчив працювати над картиною “Дівчина з персиками” йому захотілося відобразити людську красу на тлі російської природи.
Над полотном “Дівчата, залитій сонцем” він працював, знайшовши натурницю в особі своєї двоюрідної сестри Марії Симонович.
Її портрет він вирішив писати на тлі російського лісу. Чи Не тому, що краса його кузини була воістину російської?
Картина завдяки цьому вийшла неймовірно гармонійної і невимушеною.
Красуня з картини дивиться прямо в обличчя глядачеві. Дівчина, освітлена сонцем, сіла, притулившись до дерева, на її щоках грає рум’янець, що підкреслює її чистоту і красу всіх російських красунь. Завдяки її молодості навіть задумливий погляд підкреслює її внутрішнє умиротворення і радість від життя.
Обличчя, руки, одяг дівчини залиті сонцем. Завдяки цьому Марія на тлі темного лісу, що зображено на полотні Валентином Олександровичем на задньому плані, здається уособленням ангельського образу.
В її позі так само немає нічого штучного. В дівчині все по – чесному, струни її душі налаштовані в унісон оточуючого її світу.