“Влітку 1897 року Борисов-Мусатов виконує етюди до Maternite. Більшість з них – Дівчина з агавою, Дама в гойдалці, Агава, В парку – зберігається в Третьяковській галереї. Головним “героєм” у них є сонце, сліпуче, яскраве, – сонце як джерело життя… Найкраща робота літа 1897 року – етюд Агава. У ньому знайшли блискуче втілення уроки Парижа. Це твір художника, вже прекрасно володіє методом і технікою імпресіоністичного живопису і одночасно добре знайомого з відкриттями постімпресіонізму. Воно виконане жваво, сміливо, артистично”.
Мені здається, прізвище зобов’язує автора до глибшого судження. Це майстерні, але прості по задуму картини. У Дівчині з агавою кілька персонажів: на зеленому лузі з рясною травою на пні стоїть глиняний горщик з високим кімнатною рослиною – агавою. В’юнка рослина, схожа на ліану.
Попереду дівчина по пояс у білому закритій сукні: голова опущена, дивиться в землю, куточки губ вниз. Загальне враження від особи печалі і зосередженої задумі. У неї чорні, зібране ззаду в пучок волосся. На обличчі ледь помітні, а у волоссі дуже сильні сині рефлекси. Ідея картини легко проглядається в квітці. Нижні листя його вже висохли, стиснулися, пожовкли. Трохи вище – зелені листя розкинулися широко в сторони, деякі перегнулись. У центрі – щільний пучок майже синіх гострих соковитих листя тягнеться вгору. Ліана пропонує допомогу, опору, але сині листя допомогу відкидають.
Дівчина в сумі: якісь надії її не виправдалися, на душі гіркота, погляд спрямований вниз, але в голові вже народжується рішучість подолати тяжкий стан. В Агаві колірні рішення дещо інші, але сенс картини той же. Нижні листя дані на яскравому світлі, центральний пучок листя насичено зелений. Фоном квітки є різнобарвна земля, вгорі переходить у синє – символ духовного неба. У нього і спрямовані зелені стріли рослини. Дух, духовне у людині – мета і опора його, стимул оновлення. І сама людина, що знаходить опору в собі, як агава, від давньогрецького – “гідний подиву”.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)