Дочка радянської Киргизії [1948] Прагнучи створити образ узагальнений, художник будує композицію на монументальних співвідношеннях великих форм. Трохи занижений горизонт дає можливість показати фігуру дівчинки майже цілком на тлі неба. Та тому, що глядач дивиться на картину ніби знизу, тендітна, тонка фігурка набуває особливу вагомість, монументальність, значущість. Це посилюється і суворим, дуже цільним силуетом, чітко рисующимся на гладкому тлі ясного неба.
Чуйков не наділяє свою героїню зовнішніми прикметами схвильованості, романтичної піднесеності. Глядач не побачить тут ефектних жестів. Навпаки, художник будує образ на стриманості, суворій простоті, внутрішньої зосередженості. Киргизькі дівчатка нерідко вражають витонченої східної красою. Але і тут художник не піддається спокусі захопити, зацікавити глядача природною красою рис обличчя. Кругле, скуластенькое, з глибоко посадженими очима обличчя героїні – звичайне, яких тисячі зустрінеш в аулах і кочевьях киргизького краю. Але в цьому обличчі виразно відчутна робота думки, але щільно стислі, усміхнені губи, твердий, прямий погляд видають характер цілеспрямований і цілісний. Гладко зачесане волосся відкривають високий чистий лоб.
Таке спокійне гідність може нести в собі лише людина, який здобув право вільно обирати шлях свого життя. Оком стороннього спостерігача неможливо було б у звичайному, щоденному відкрити ці риси нового національного характеру. Потрібно було крок за кроком, десятиліттями спостерігати життя народу, бачити, як поступово, по крупицях викристалізовується образ нової людини, щоб з такою силою переконливості виразити це в живописному творі. Чуйков сам разом з киргизьким народом пройшов складний шлях – від пробудження до перших кроків самостійної вільної життя. Він народився в Киргизії. Ще хлопчиком, блукаючи з саморобним фанерним шухлядою з фарбами по горах Киргизії, він спостерігав життя киргизької бідноти. “Рвані, прокопчені димом численних кочівель повстяні юрти, – згадує художник, – здавалося, що складалися з одних латок, і все ж дірок у них було ще більше. Ночуючи в них, я, пам’ятаю, без праці споглядав на зоряне небо через дірявий повсть. Мешканці цих юрт і самі були обірвані, закопчені і обвуглені від диму вогнищ і сонячної спеки, як їх житла, як земля навколо них. Гола дітвора майже зливалася своїм кольором з землею і повстю”.
Носячи в серці ці спогади дитинства, Чуйков з особливою гостротою помічав ті радісні зміни в житті народу, що здійснювалися на його очах. Досить поставити ці рядки поряд з картиною “Дочка Радянської Киргизії”, щоб відчути, яке наснагу володіло художником, коли він створював цей свій твір. Як правило, безпосередній роботі над полотном у Чуйкова завжди передує детальна розробка задуму в ескізах та етюдах. А ось до “Дочки Радянської Киргизії” майже не було ескізного і етюдного матеріалу. І це далеко не випадково. Поступово, рік від року, художник йшов до створення цього узагальненого, типового образу. І багато його закінчені твори, такі, як “Дівчинка з бавовною” , “Дівчинка з соняшником” , “Дівчинка з книгою” – це певні віхи на шляху створення образу “Дочки Радянської Киргизії”. У кожному з них живуть риси, які зібрані, зведені воєдино в цій картині. Цікаво, що художник нерідко окремі образи перекладає з однієї своєї картини в іншу. Але ніколи Чуйков не обмежується простим повторенням одного разу знайденого: від картини до картини художник як би шліфує, відточує характер, робить його глибшим, багатограннішим.
Так, у “Полдне” ми зустрічаємося майже з тією ж дівчинкою, що і в картині “Дівчинка з кавуном”. Багато спільного у зовнішньому вигляді, характері, навіть композиційному мотив і між “Дівчинкою з кавуном”, “Дівчинкою з книгою” і “Дочкою Радянської Киргизії”. Але якщо в перших двох лінії розкриття характеру в усій своїй глибині лише намічені, а самі роботи носять кілька етюдний характер, то в останньому образ завершений, відкинуто все випадкове, що завадило б монументального звучання картини. До цієї вершини своєї творчості художник підходив довгі роки. Саме тому в картині з такою силою виявилися найхарактерніші особливості художнического світогляду, творчого методу Чуйкова. Нерозривно пов’язані з характером задуму і колористичний лад, мальовнича манера Чуйкова. Проблема узагальнення життєвих явищ і зажадала мальовничій узагальненості, широти, свободи живописної мови.
Контрастне співвідношення трьох основних кольорів картини – синього, червоного і білого – народжує почуття бадьорості, радості. Лілуваті, сріблясті і перламутрові тони створюють в полотні багатющу гаму. Світлотіньові переходи вирішені надзвичайно мальовничо. Художник прагне до того, щоб кольори поєднувалися в гармонічному звучанні. Згармоніювати, злити в єдиній тональності такі яскраві кольори, як білий, синій, червоний, коричневий, допомагає загальний теплий тон: сцена як би затягнена тремтячим від спеки повітрям, і ця легка димка пом’якшує контури, приглушує дзвінкість барв. По силі і значущості образу, за емоційною насиченістю, поетичної схвильованості, на живописному яскравому багатства “Дочка Радянської Киргизії” повинна бути віднесена не тільки до кращих робіт автора. Вона по праву входить в золотий фонд радянської живопису.
