У своїй “червоної записній книжці” Моро зазначив про цю картину наступне: “Дівчина знаходить пливущую по воді голову Орфея та його ліру. Вона благоговійно дістає їх з річкового потоку. Ніжний жест”.
Орфей був музикантом і співаком, від звучання його ліри ліси і гори, пускалися в танок. Убитий горем після смерті своєї коханої Еврідіки, він відмовився поклонитися богу Бахусу, за що був розірваний на частини злісними Менадами, голову співака і ліру кинули в річку Ебро, за якою вони попливли до моря. Моро придумав поетичний фінал цієї історії: в його версії голову і ліру виявляє фракійська дівчина.
“Орфей” – одна з найпрозоріших картин художника. Тут він відмовляється від великої кількості характерних для його ранніх робіт символічних деталей і створює просту, але в той же час величну композицію. Картина була показана в Салоні 1866 року і придбана державою за 8000 франків. Виставлена ще при житті художника, вона виявилася єдиною постійно доступної для будь-якого глядача і тому стала найвідомішою його роботою.