У другій половині 30-х років у Святослава Реріха з’являється багато полотен, написаних на теми життя і побуту індійського народу. Ці роботи можна віднести до побутового жанру; в них завдяки романтичній піднесеності образів повсякденному житті затверджуються цінності – радісний труд, любов, добро.
Святослав Реріх показує красу людини, зайнятого мирною працею, і оспівує його єдність із природою. Сам устрій побуту в селищах Індії, мало змінився за сотні років, виражає душу індійського народу, його національну своєрідність. Трудові будні Індії, нескладний її побут людей, їх традиції, вірність домашньому вогнищу, тиха радість материнства, щасливе дитинство – всі ці сюжети беруться Святославом Реріхом з повсякденного життя.
Проникливий творчий геній художника, який за “дрібницями” життя здатний осягнути велич людського Буття, робить їх значними і урочистими. У побутових сюжетах Святослав Реріх не обмежується завданням показати – як людина живе. Не менш важливим вважає він питання – для чого людина живе?
Художник виявляє це “для чого” шляхом філософського осмислення та ретельного відбору кожної деталі, якій судилося знайти життя на його полотнах. Він рішуче усуває з людської каждодневности ту накип буденності, яка спустошує людську душу, і висуває на перше місце все те, що спрямовує її до пошуків сенсу людського існування, усвідомлення священного обов’язку перед даром життя.
Пейзаж Святослава Реріха не стає тільки предметом споглядання. Для художника не існує “мертвої природи”. Під його рукою вона живе разом з людиною і для людини. Краса природи не тільки дає насолоду людині, але і зобов’язує його.
Гірські вершини дихають непохитністю і кличуть на подвиг, неосяжні горизонти манить у незвідане, небесні палахкотіння запалюють серце вірою у прекрасне. Святослав Реріх знайомить нас з величними пейзажами Індії, із звичаями її народів, з її славною і древньою культурою.
