Придбана з приватної колекції в Будапешті в 1968 році. Виставлялася в 1902 році на художній виставці Будапештського спілки лікарів у будапештському виставковому залі “Мючарнок”, у 1972 році на виставці “Скарби будапештського Музею образотворчих мистецтв” в Бордо і в 1973 році на виставці “Мистецтво Ренесансу в Європі” у будапештському Музеї образотворчих мистецтв.
Ця значна картина знаходилась у віденській колекції родини Бем, потім у будапештській колекції родини Петери; приписувалася вона кисті Нероччо. Либерале навчався у Вероні, будучи ще зовсім молодим, найпізніше в 1466 році, він потрапив в Сієну, де працював аж до 1476 року в самому місті, то в його околицях. Він засвоїв стиль сієнських майстрів, на нього вплинули головним чином митці, які вийшли з майстерні Веккиегти, Франческо ді Джорджі, Джіроламо та Кремона, Маттео ді Джованні.
По композиції дана картина нагадує сієнського художника Сано ді П’єтро. Вона відрізняється тонкими фарбами, приємною обробкою поверхні.
Нам відомо лише кілька картин Либерале, виконаних на дошках і належать до того періоду, так як в цей час він займався в першу чергу створенням мініатюр і став у цьому жанрі одним з найвидатніших майстрів. Після 1476 року він працював головним чином у Вероні, а в 1487 році – у Венеції. До цього часу змінився і його стиль, він все більше пристосовується до веронський традицій, стає все більш розкутим, рисуночним.
Рівень картин Либерале в цей час вже не завжди відповідає рівню майстерності, досягнутого ним в Сієні. Про це свідчать і два його “Мадонни”, зберігаються в будапештському Музеї образотворчих мистецтв.
