За сьогоднішніми мірками бунтар з Мане був не бозна який – сучасні таблоїди ще й не демонструють нам щодня, однак, в кінці XIX століття полотна живописця викликали масу докорів. Особливо публіку дратували картини “Сніданок на траві” і “Олімпія” кажуть, що високоповажна публіка не соромилася плювати на полотна.
Ще одне відоме скандальне полотно – “Нана”, яке автор закінчив у 1877 році. Мане звернув свій пильний погляд на туалет жінки, а значить, вторгся в заборонену зону і у вищій ступеня інтимну. Моделлю стала відома особистість – кокотка Генрієтта Хаузер, яку знав весь Париж і якій приписували зв’язок з принцом Оранським.
Дівчина зображена в той момент, коли вона майже закінчила одягатися – на ній туго затягнутий корсет, що підкреслює талію, поверх білосніжної нижньої сорочки. Ноги в панчохах відкриті майже до коліна.
Крім того, що Мане представив публіці полуодетую Генрієту, ефект “непристойністю” доповнює постать чоловіка, що знаходиться з правого боку полотна. Він вільно розташувався на дивані і тримає в руках ціпок, і хоча зображення його дуже сильно обрізано, глядач може помітити, як вільно він відчуває себе в одній кімнаті з одевающейся жінкою. Тут навіть самий недогадливий глядач смекнет – перед ним дама напівсвітла.
З точки зору колористики, все полотно побудовано на контрастному поєднанні холодних темних фарб і світлих теплих відтінків. Картина рясніє безліччю деталей.
Робота у Мане вийшла дуже яскравою живою і незвичайною, що полягало й у темою сюжету, і в особливості техніки, і в композиційному побудові. Не дивно, що живописець захотів представити свою роботу на суд комісії Салону. Однак настільки сміливого полотну було відмовлено в експонуванні, що завдало величезного удару по художнику. Мане важко переживав критику своєї картини, і біографи підкреслюють, що саме з цієї невдачі почалися проблеми майстри зі здоров’ям.
