Портрет Еміля Золя – Едуард Мане

Портрет Еміля Золя – Едуард Мане

Портрет Еміля Золя   Едуард Мане

Перші статті в підтримку Мане, автором яких був Золя, з’явилися в 1865 році. Поступово Золя змінив Бодлера, який стояв тоді на краю могили, в ролі захисника і “разъяснителя” його картин. У 1867 році він написав текст буклету, випущеного до персональної виставки Мане.

Цей текст став першою спробою серйозного аналізу творчості художника. Золя високо цінував Мане за його прихильність до реалізму. І митця, письменника однаково цікавили деталі, подробиці, відтінки почуттів. Зближувала їх і стійка прихильність до японській гравюрі та іспанського живопису. Портрет Золя викликав неоднозначну реакцію критиків.

Художника звинувачували в тому, що він сплутав жанри, представивши у вигляді портрета типовий натюрморт. Однак “моделі” робота сподобалася, чого не скажеш про самому процесі позування. “Я пам’ятаю ці довгі години, – згадував пізніше Золя. – Мої ноги і руки німіли… Іноді я кидав жалібний погляд на художника і бачив відсторонене обличчя людини, з головою пішов у свою роботу. Було очевидно, що він забув про мене. Він взагалі забув, що це я і писав мене так, як писав б будь-яка інша жива істота, – з майстерністю і вправністю, яких мені ще не доводилося бачити”.