Картину Ієроніма Босха “Несення хреста” відрізняє щемливо холодна інтенсивність кольору. І лише на особі Христа – його голова опущена, як би притиснута точкою перетину діагоналей – теплі, людські відтінки, живий рум’янець. Але тільки колір і виділяє його. Бо споріднені риси обличчя у всіх. І навіть світле, майже біле обличчя святої Вероніки тієї ж природи, що і інших фігур.
Босх на картині, що зображує Ісуса Христа серед скаженого натовпу, щільно заповнюючи простір навколо нього злісними, торжествуючими фізіономіями. Босх приходить до утвердження похмурого, ірраціонального і низького характеру життя. Він не тільки висловлює своє світосприймання, своє відчуття життя, але дає їй морально-етичну оцінку.
Для Босха образ Христа – уособлення безмежного милосердя, душевної чистоти, терпіння і простоти. Йому протистоять могутні сили зла. Вони піддають його страшним мукам, фізичним і духовним. Христос демонструє людині приклад подолання всіх труднощів.
Картина вважається пізнім твором Босха. Сцена, зображена крупним планом, допомагає домогтися ефекту безжальної злоби, искривляющей обличчя людей. Але безтурботний лик Христа, схилився під вагою ноші, причому його образ, відображений на тлі полотна тканини святої Вероніки, дивиться прямо на глядача. Перед обличчям своєї долі Христос безпристрасний і непохитний, тоді як розбійник, теж засуджений на страту, блідий від жаху. У цій роботі Босх застосовує ефектний прийом особливого стилю маньєризму, який стане потім модним в Антверпені.
До кінця зрілого періоду Босх відмовляється від композицій, багатих маленькими рухомими фігурками, і повертається – вже на новому творчому рівні – до простого побудови, великих форм і світлим тонам своїх ранніх робіт. Викривальна спрямованість картини “Несення хреста” має сильний вплив на глядача. Фьеран писав про цієї речі: “Все людське тут атрофується, всі скотиняче гіпертрофується. В карикатурній манері художник множить низькі лоби, товсті губи, гачкуваті дзьоби, перебиті носи, подвійні і потрійні підборіддя. Тим самим він створює майже клінічні образи дурниці, іпохондрії, жорстокість, боягузтво, ідіотизму, кретинізму і т. п. Скотська сутність наявності”. За своїми художніми якостями гентське “Несення хреста” суперечить усім мальовничим канонами.
Босх зобразив сцену, простір якої втратило всякий зв’язок з реальністю. Голови, торси виступають з темряви і в мороці ж зникають. Але що б не створював Босх, він ніколи не буває ні тривіальним, не грубим. Потворність, як зовнішнє, так і внутрішнє, він переводить в якусь вищу естетичну категорію, яка і через шість століть продовжує розбурхувати розуми і почуття.
