Звертаючись до національної традиції, до фольклору і народним прислів’ям, Брейгель філософськи переосмислює їх та – подібно Еразм Роттердамський – створює на основі фольклору панораму сучасного суспільства. Різні пороки – скупість, себелюбство, обжерливість, любострастие і т. д. – втілюються в образах живих людей, їх конкретних вчинках. Брейгель не нав’язує глядачеві своїх висновків, не виділяє фігури носіїв пороку із загального плину сільського життя.
На тему пороків і чеснот Пітером Брейгелем створені цикли малюнків, призначені для відтворення в гравюрах. Колекціонування прислів’їв – одне з багатьох виразів енциклопедичного духа XVI століття. Початок цьому захопленню поклав в 1500 році великий гуманіст епохи Північного Відродження Еразм Роттердамський. За його публікацією прислів’їв та висловів знаменитих латинських авторів пішли фламандські і німецькі зборів. У 1564 році вийшов у світ сатиричний роман Рабле “Гаргантюа і Пантагрюель”, де описується острів прислів’їв.
До 1558 року Брейгель вже написав цикл “Дванадцять прислів’їв”, складався з окремих невеликих дощок. І його “село” прислів’їв не мала прецедентів у минулому; це не просто набір прислів’їв, як-то насильно зведених разом, але ретельно пророблена картина. Ідентифіковано більше сотні прислів’їв та ідіоматичних виразів, багато з яких вже давно вийшли з ужитку, – вони відображають куди більш відвертий мову тих днів! Переважна частина – про дурного, аморальному або ж шаленому поведінці.
В альтанці, що є центром картини, диявол вислуховує сповідь; правіше чернець знущається над Христом, приробляючи йому бороду; зліва від нього жінка накидає на плечі чоловіка блакитний плащ, що означає подружню зраду; глобус укріплений на стіні будинку вершиною вниз, що означає “перевернутий світ”, який і стає головною темою картини. До речі, тому картина інколи фігурує під назвою: “Світ догори ногами”.
Одна людина змушує глобус крутитися на своєму великому пальці, а інший ніяк не дотягнеться від однієї булки до іншої – тобто з грошима в нього туго. Якщо проллєш кашу, ложкою в чан її вже не зібрати; а спроба розкрити рот ширше, ніж пічна дверцята, означає явну переоцінку своїх здібностей. Як і у випадку з “Дитячими іграми”, пензлем Брейгеля рухає не тільки пристрасть до збирання, але також особливу, досить-таки скептичне ставлення до своїм сучасникам.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)