Рання весна в монастирі. По жовтій доріжці йдуть один за іншим два ченця і читають щось релігійне під дзвін перед початком служби. За ними внизу зелена галявина з берізками та ялинками. Праворуч річка, прямо перед нами церква, пагорби. Вечірній, світле ще небо, призахідне сонце на хрестах.
Придивимося до персонажів. Попереду йде молодий чернець, високий, худорлявий, стрункий. Чорна ряса звисає прямими складками до щиколоток. З широкого пояса звисає на шнурі ключ. Вузьке витягнуте обличчя, довгі світло-солом’яні волосся розсипані по плечах, конусом шапочка залишає відкритим лоб і вухо. Довгі пальці лівої руки легко тримають невелику безискусную книгу.
У правій полуопущенной руці гілочки верби. За ним в двох кроках слід літній чернець, зростанням – за плече молодому. У нього невеликий горб, широка мішкувата ряса. З-за горба спереду вона піднята. Пояс прихований в глибині шати. Під пояс подоткнут великий кольоровий хустку. Натруджені пальці обох рук тримають товсту, святково прикрашену книгу. Між сторінок гілочка ялинки.
Під лівим ліктем затиснута палиця. Чорна тепла циліндрична шапка насунута на брови, а надітий під неї хустку закриває ззаду шию і вуха. Сиве волосся, борідка, окуляри. Як бачимо, деталі однієї фігури буквально у всьому протилежні іншого. Парність і контраст дана у всьому іншому. За спиною старого кілька високих струнких берізок з рідкісними листям нагорі і одна берізка, трохи горбатенька перед ним. За спиною молодого ченця пара берізок: одна пряма, інша з вигином і роздвоєний.
Перед ченцем дві берізки: одна з плавними, інша з більш різкими вигинами. За берізками на галявині два хвойних деревця: пухнаста низька ялинка і висока, без нижніх гілок сосонка. Далі дві будівлі: висока, спрямована в небо світла церква, а перед нею невелика приземкувата червона капличка. На горизонті пагорб з плавним покаті ліворуч. Праворуч – улоговина і зрізаний краєм картини інший пагорб. У всьому різниця, але все пронизане одним, одно, люди і природа: одностайний ритм руху ченців, заглиблених у книги, усі внутрішньо схожі, підкоряючись мірного дзвону дзвонів. Все готово до таїнства обігу та уваги Бога.
