Робота вперше була представлена широкій публіці в рамках виставки “передвижників”, з якими майстер співпрацював. Картина була захоплено прийнята критикою, яка, в черговий раз, відзначала неперевершена майстерність автора у зображенні світу. Перед глядачем яскравий, соковитий пейзаж, оновлений сильним і життєдайним дощем.
Судячи по хмарах, гроза була неабиякою. Вода змила з трави всі ознаки тривалої спеки та посухи. Жадібно увібравши в себе вологу, поля вибухнули яскравим зеленим кольором під променями вечірнього сонця. Темні й лиховісні хмари ще повні грозою, але стихія вже відступає, щоб оживити інші місця. Маленький хутір на високому пагорбі ошатний та затишний.
Контрасти роботи створюють атмосферу настала після дощу легкості і ароматності. Тиша і спокій освітленій частині роботи протиставлені буйства стихії в небесах. Складний рух хмар, напружений і сильне, вже не лякає глядача. Погляди його прикуті до сонячно яскравою частини пейзажу.
Порослі очеретом береги невеликої річки, обласкані дощем, створюють додатковий затишок і “звуковий ряд картини. Глядач “чує”, відчуває, відчуває побачене. Картина написана безсумнівно з натури. Незважаючи на використання яскравих, чистих і дуже контрастних тонів, пейзаж виглядає дуже реально. Точність ліній, внутрішня гармонія картини робить її однією з найвиразніших у творчості майстра.
