Краще всього характеризує манеру письма Рафаеля останній твір його флорентійського періоду – “Положення в труну”. Тут йому вдалося в одному творі поєднати воєдино Перуджіно, Мантенью, Фра Бартоломео і навіть Мікеланджело.
Починаючи писати цю картину, він надихався “Пьетой” Перуджіно. Гравюри Мантеньї відкрили йому прийоми передачі трагізму в жестах і міміці персонажів. Мертве тіло Христа він запозичує з “П’єти” Мікеланджело, що сидить праворуч жінку, протягивающую руки через голову назад,- з “Святого сімейства” того ж Мікеланджело.
Вплив Фра Бартоломео позначається в акценті на декоративною ритмічної компонуванні фігур, – в тому, що ідейний зміст теми цілком відповідає формальних міркувань.