Портрет Головкіна прийнято вважати однією з перших робіт, виконаних художником після повернення з Італії. Граф Гаврило Іванович Головкін – віце-канцлер, сподвижник Петра I, особливо досяг успіху на дипломатичному терені завдяки властивій йому спритності і хитрості. Напис на звороті портрета гордо повідомляє, що “у продовженні свого канцлерства він уклав 72 трактату з різними урядами”.
Приковує до себе увагу особа Головкіна з розумним проникливим поглядом і твердої вольовий складкою губ; в обрамленні сріблястого перуки воно виступає з чорного простору фону. Нікітіну вдалося висловити в цьому портреті ідеальний образ енергійного державного діяча – людини епохи Петра. В його поставі немає пихатості, але є почуття власної гідності.
Велична стриманість пози, андріївська стрічка і зірка, польський орден Білого Орла у вигляді хреста на блакитному банті надають урочистість і значущість.