“Портрет мого батька” – робота юного Сальвадора Далі. Це, звичайне на перший погляд, зображення відобразило недовге прихильність молодого сина до батька. В арсеналі художника було ще кілька портретів великого чоловіка, але їх написання, як правило, відноситься до раннього періоду творчої біографії автора і обривається в той момент, коли одна з картин Дали була підписана текстом “Іноді я з насолодою плюю на портрет моєї матері”. Батько художника, Сальвадор Далі – старший, був впливовим нотаріусом в іспанській провінції Жирона.
Незважаючи на статус і важкий характер, батько дуже любив хлопчика, намагаючись ростити його звичайною дитиною. Крім Сальвадору в сім’ї було ще двоє дітей – старший брат, Сальвадор Гал Ансельм Дали і Анна Марія – молодша сестричка. Не доживши до двох років, старший син помер, і мати почала тягати маленького Дали на могилу, говорячи про любов до первістку і проливаючи сльози. Так Сальвадор прийшов до висновку, що його брата батьки люблять більше і вирішив зіграти на цих почуттях, проголосивши себе реінкарнацією старшого брата. На той період хлопчикові виповнилося лише 5 років, але він був класним маніпулятором почуттями дорослих. Те, що Дали вирішив написати портрет батька може здатися дивним, через відчуження від батьківської опіки і відсутності взаєморозуміння між родичами з самих дитячих років художника.
Холодне ставлення батька до таланту та захопленню сина живописом наштовхує на думку про те, що перший не збирався позувати автору, а другий – писав цей образ потайки. Бути може, тому багато портрети людини, що дав життя хлопчику, писалися з ракурсом в профіль, немов із-за рогу. Про те, що батько мав гіпнотичним перевагою над сімнадцятирічним Дали, каже характер виконання портрета – це заповненість полотна однією фігурою, – всюди Він. Далі – темний колір костюма контрастує з ніжним пейзажем, дівчина, немов в страху тікає від великої людини, вільна постава чоловіки з перекинутої рукою, трубка – ознака гарного смаку, достатку і прихильності до власним амбіціям.
Техніка Сальвадора далі до моменту написання портрета ще кульгала. Тут немає впізнаваного гладкого листа й контрасту тіней. Робота по стилю нагадує, швидше, імпресіонізм, до якого, до речі, спочатку користувався автор. Для цього напряму характерні багатобарвність і відсутність чистого чорного кольору, що демонструє раннє полотно Дали.
Вже тоді художник грав з перспективою і чітко відобразив значимість головного персонажа великим масштабом. Зверніть увагу, батько ніби випадає з кордонів роботи, він важкий, огрядний, ваговитий. Це велика людина, на долю якої випали постійні приниження з боку сина-генія, але в любові до якого все ж таки зізнався художник, будучи старим, паралізованим людиною.
