Художня творчість Віктора Чорноволенко тісно пов’язане з його музичним творчістю. Не знаючи нот, але володіючи феноменальним слухом, він годинами міг імпровізувати за роялем, поєднуючи в одній особі виконавця і композитора. Часто після показу глядачам своїх творів, художник сідав за рояль і починав імпровізувати.
“Реквієм” – остання картина Віктора Чорноволенко – є своєрідним втіленням музики сфер в кольорі. Вона композиційно розділена на дві нерівні частини зигзагоподібним півкругом. Верх – простір синьо-блакитного кольору з світними золотистими точками, сполученими найтоншими лініями. У центрі – прозорий, легкий завіса, виткана з точкових ліній золотистого кольору. Він ледь стосується щільної частини півкруги; на самому верху картини світиться кілька подовжений золотий серп місяця… Гармонія і безтурботність безмежності сходить зі світу незгасима зірок; невидимі кришталеві дзвіночки передзвонюються у Всесвіті.
У другій частині картини, за межею звивистій дуги, відкривається ще один світ, світ музики, ритму і життя іншого виміру. Тут все по-іншому: колірна гамма, конфігурації щільних нашарувань, кристали вогню, викривлені золотистого кольору лінії, що пронизують верхній пласт і вонзающиеся в кристали пламен… Потужно звучить музика сфер. Акорди і неповторні мелодії. Вони заповнюють всі навколо. В потоці і ритмі звучання уловлюються ноти, нагадують про предначертанном відхід художника з земного плану.
Картина “Реквієм” стала його “лебединою піснею”. Шістнадцятого жовтня тисяча дев’ятсот сімдесят другого року о сьомій годині тридцять хвилин ранку він покинув земний план.
