Для художника-філософа Іванова природа – це особлива всесвіт, що живе за власними законами. Кожен предмет в ній існує в нескінченному просторі, пов’язаний з нею незримими нитками. На картині зображена гілка дерева на тлі гір, але здається, що в ній укладено цілий світ. За словами філософа А. Гердера, “перед обличчям природи самої в собі досконалою, найменша пилинка має таке ж гідність, як і невичерпне ціле”.
На тлі синіх далею тріпоче гілка дерева, пронизана золотими променями сонця. Гілки згинаються, сплітаючись в красивий вузол. Листя написані по-різному: одні передані плямою, інші – контуром. У цьому пейзажному етюді повною мірою проявився колористичний дар художника.
Одними лише найтоншими градаціями кольору – зеленуватого, блакитно-фіолетового, жовтуватого, він передає величезна повітряний простір, що відділяє гілку від безмежного світу. На яскраво-синьої гори художник помічає кілька зеленуватих смуг, які перегукуються з зеленими листками гілки, окремі листочки в тіні також яскраво-блакитні і це простягає нитки, з’єднує перший план картини з дальнім.