Ірод, пославши, схопив Івана і замкнув його у в’язницю через Іродіаду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився на ній. Бо Іван говорив Іродові: не годиться тобі мати жінку брата твого. Іродіада ж лютувала на нього, убити його бажала, та не могла. Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його; багато робив, слухаючись його, і з задоволенням слухав його.
Настав зручний день, коли Ірод, з нагоди дня народження свого, бенкета вельможам своїм, тисячників і старійшинам Галилейским, – 22 дочка Іродіади увійшла, танцювала й догодила Іродові та ж сидячим з ним; цар промовив до дівчини: проси в мене, чого хочеш, і дам тобі; і поклявся він їй: чого не попросиш у мене, дам тобі, навіть до половини царства мого. Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: чого маю просити? А Та відказала: голови Івана Хрестителя. І вона негайно пішла з поспіхом до царя, просила, кажучи: хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Івана Хрестителя.
І засмутився цар, але задля клятви і возлежали з ним не хотів їй відмовити. І зараз, пославши зброєносця, цар звелів принести голову його. Він пішов, відсік йому голову у в’язниці івана, і приніс голову його на блюді і дав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй. Ученики його, почувши, прийшли і взяли тіло його й положили його у гробі. Євангеліє від Марка
