Архип Іванович Куїнджі був людиною видатного дарування. Художник відчував красу і принадність кожного дня і ночі, світанку і заходу. Куїнджі був майстром пейзажного зображення. Пейзажні роботи живописця відрізняє закладена в них ідея, особливий сенс, які роблять кожен пейзаж запам’ятовується і несхожим на інші.
Живописна робота Куїнджі “Сутінки” точної датування не має, створення картини мистецтвознавці відносять до періоду між 1890 і 1895 роком. Пейзаж “Сутінки” несе певний настрій, виконує особливу чуттєву завдання. Сутінки холодять простір, охоплюючи його бузково-синіми відтінками і холодними барвами. Більшу частину полотна займає зображення кам’яної чорної поверхні, наповненої фіолетовими переливами.
Невисоко над землею мерехтить молодий місяць жовтувато-молочного кольору, м’який, ніжний. Тепле тихе сяйво місяця поступово стає не таким яскравим, розчиняючись серед затягують вечірнє небо похмуро-фіолетових хмар. Повітряні пастельні відтінки рожевого, бузкового та лимонного утворюють красиву градацію кольору. Колорит картини пробирає вечірнім вітром і прохолодою. Чому земна поверхня виглядає ще більш похмурою і тривожною.
Сутінки – прикордонне, загадкове час. Це момент, коли відбуваються важливі зміни, це період, коли одне стан переходить в інше. Це час, коли день змінює ніч. При цьому навколишнє починає змінюватися. Видозмінюються одні форми й обриси і з’являються інші. Таким чином, перед нами представлений пейзаж у пейзажі, картина в картині. “Сутінки” – це народження ночі, яка вже має скоро втілитися в нічному пейзажі. Але до тих пір перед нами прикордонний стан природи, прикордонний стан світу. Це роздоріжжі. Тому тут не може бути складних однозначних контрастів, відкритих, ясних барв, зрозумілих обрисів. Такий пейзаж завжди незрозумілий, закритий, символічний. Щільна, похмура поверхню обважнює пейзаж, затягує в себе всі барви і слабшає з кожним миттю місячний світло. Згущуються фарби, немов перемішуючись з вечірнім повітрям минає дня, всі лінії змащуються, притупляються, обриси приглушаються, готові ось-ось зникнути в світлі ночі, занурившись в товщу темряви.
Пейзаж незвичайний, проникнуть елегійним звучанням. “Сутінки” – тонке чуттєве полотно. Пейзаж крихкий, ломок, дробимо вечірнім світлом. Сутінки поступово змінюються вночі, безслідно розчиняючись в навколишньому просторі. Тут немає тривожності або гнітючої печалі, пейзаж навіває лише відчуття світлої туги. “Сутінки” – це затемнення дня, затемнення почуттів, деренчливе, неспокійний, сутінковий стан душі.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)