Естер – головна героїня однойменної книги Танаха та подій пов’язаних з святом Пурим. Одна з найвідоміших біблійних жінок. Образ Есфірі багато століть надихав служителів мистецтв. Художники італійського Ренесансу Боттічеллі, Мантенья і Тінторетто відобразили на своїх полотнах ті чи інші події, пов’язані з її життям. Її писали Рубенс і Рембрандт, їй присвятив свою ораторію Гендель, а великий французький драматург Расін написав трагедію “Есфір”.
Есфір була родичкою і вихованкою єврея Мордехая, що жив в Сузах і одного разу врятував життя перського царя Артаксеркса. Коли цар вибирав собі нову дружину, замість покинутої їм гордої цариці Вашті, вибір його впав на Есфір. Есфір була не тільки красива. Це була тиха, скромна, але енергійна і гаряче віддана своєму народу і своєї релігії жінка. Піднесення юдейки порушило і заздрість і злість у деяких придворних і особливо у Гамана – амаликитянина, користувався владою з крайнім зарозумілістю і деспотизмом.
Роздратований тим, що Мордехай ставився до нього без раболепства, Гаман вирішив погубити не тільки його самого, але і весь його народ, і домігся згоди царя на видання указу про винищення євреїв. Дізнавшись про це, Мордехай зажадав від Есфірі, щоб вона заступилась перед царем за свій народ. Мужня Есфірь під страхом втратити своє становище і життя, всупереч строгому придворному етикету з’явилася до царя без запрошення і переконала його відвідати приготований нею бенкет, під час якого і звернулася до нього з проханням про захист.
Дізнавшись у чому річ, цар наказав повісити Гамана на тій шибениці, яку він приготовив був для Мордехая, а скасування указу про винищення жидів розісланий був новий указ: право їх противитися виконання першого. В силу цього указу юдеї, зі зброєю в руках повстали на захист свого життя і побили безліч ворогів, причому і десятьох синів Амана зазнали однієї долі зі своїм батьком. В спогад про це в юдеїв був встановлений особливий свято Пурим.
