А. С. Пушкін одного разу в приватному листі зауважив: “Баня – наша друга мати”. Сказано не в брову, а в око! Для російської людини банний день – особливий і ледь не святий. Втім, для європейського і для східної людини все зовсім інакше. До речі, дивно, що аж до хрестових походів на Схід європейці, які вважали себе й освіченими, і цивілізованими, про лазнях не мали ні найменшого уявлення. Навіть пам’ять про римських термах виявилася міцно втрачена.
Французький художник Жан Леон Жероме неодноразово звертався до зображення східних лазень і оголених дівчат в них. Навіть звичайного розглядання картин достатньо, щоб отримати уявлення про цих лазнях і зрозуміти для себе, що між російськими лазнями як по-чорному, так і за білому, і банями, наприклад, мавританськими – небо і земля.
Так, звичайно, миються повністю оголеними, але в… Широкі простори, високі стелі, аркові прорізи, кахельну візерунчастий підлогу. В глечиках на цьому підлозі, імовірно, різного роду пахощі. Фігура повністю одягненого слуги виглядає, звичайно, контрастно, але слуги адже і очей підняти не сміли на чарівних мешканок гарему – знай своє місце! Головну “родзинку” картини становлять потоки сонячного світла, що б’ють прямо з-під склепінчастого купола, чому досить темний простір немов перетворюється.
