Влітку 1888 року Коровін проводив на дачі у свого старшого товариша, художника Полєнова, постійно вправляючись у техніці передачі световоздушного простору. Багато прийоми автор знайшов і втілив ще в картині “За чайним столом”. Полотно “В човні” стало засобом для закріплення і вдосконалення нових засобів виразності.
Художник не став висувати на передній план природу або ж людей, поділивши порівну між ними головну роль. Іншими словами, ця поетична картина стала прекрасним прикладом зображення єдності і гармонії природи і людини.
Головною характеристикою роботи може служити таке слово, як неспішність. Неквапливо пливе човен, підкоряючись плину річки, про що свідчить відкладене в бік весло, спокійно йде бесіда героїв, і час, ніби навмисне уповільнило свій хід, підкоряючись цій романтичній атмосфері.
Незвично побудована композиція створює відчуття відокремленості, навіть інтимності. Ракурс обраний таким чином, що глядач мимоволі заглиблюється у внутрішній простір човни, дивлячись на героїв зверху, а що обрамляє верхню частину полотна листя дерев довершує це відчуття відокремленості.
Кого ж зобразив тут Коровін? Чоловік у човні – це Василь Полєнов, а в ролі його прекрасною опонентці Марія Якунчикова, його родичка по дружині.
Смисловий центр картини Коровін виділив кольором – це яскравий білий, якими зображена фігура дівчини, решті ж колорит представлений спокійними приглушеними тонами.
Картину “У човні” Коровіна люблять порівнювати з однойменної роботою французького імпресіоніста Едуарда Моне. Як водиться, захоплюючись французом, перевага все ж віддається вітчизняному автору. Патріотично і приємно.