Наскільки відомо історикам мистецтва, інших пейзажів, крім цього, у спадщині Яна Вермеєра немає. Цілком імовірно, що “Вид Делфта” – єдиний випадок звернення майстра до жанру пейзажу. Тим не менш, ця картина по праву вважається одним із шедеврів пейзажного живопису. Автор наважився тут на дуже небезпечний крок – він занурив в тінь передній план пейзажу.
На ближній до глядача ряд будинків падає тінь від свинцевих хмар, що пливуть по небу. Тільки художник, який досконало володіє мистецтвом створювати ефекти освітлення, може змусити таку композицію “заграти”. Вермеер впевнено веде погляд глядача до фокальній точці композиції – шпичака Нової церкви, на яку падає пробивається крізь хмари сонячний промінь.
Цікаво вирішені також і відображення споруд у воді. Вони занадто великі, але це-то й було потрібно майстру. Без цих відбиттів передній план виявився ізольованим від решти простору картини.
