Відділення світла від темряви, фреска Мікеланджело Буонарроті, фрагмент розпису Сікстинської капели. Загальний задум сікстинського плафона у багатьох відношеннях залишається неясним.
Невідомо, який загальною ідейною програмою пов’язано зміст композицій, розташованих посередині зводу; досі переконливо не пояснено, чому Мікеланджело орієнтував ці композиції таким чином, що їх огляд повинен починатися з “Сп’яніння Ноя”, а завершуватися “Відділення світла від темряви”, тобто в порядку, зворотному до послідовності подій у Біблії; темним залишається сенс сцен і образів у композиціях распалубок і люнетів. Але було б помилкою, виходячи з того, вважати, що зміст плафона нам залишається невідомим.
При всій неясності окремих сюжетних мотивів і нерасшифрованности можливих символічних зіставлень справжня основа змісту розпису абсолютно очевидна – вона з винятковою яскравістю виражена не тільки в сюжетних композиціях, але і в “бессюжетних” образах і навіть у фігурах, які мають суто декоративне призначення, – це апофеоз творчої могутності людини, прославлення її тілесної і духовної краси.
Вибрані для сюжетних фресок епізоди перших днів творіння надзвичайно сприятливі для вираження цієї ідеї. У фресках “Створення Сонця і Місяця” і “Відділення світла від темряви” летить у космічному просторі Саваот, представлений у вигляді старця титанічної потужності, в бурхливому пориві, як би в екстазі творчої енергії, одним рухом широко розкритих рук творить світила і розділяє простору. Людина тут представлений художником Мікеланджело Буонарроті в образі деміурга, своєю безмежною силою творить світи.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)