Хрещення Христа – Ель Греко

Хрещення Христа – Ель Греко

Хрещення Христа   Ель Греко

Величезна, витягнутий у висоту полотно “Хрещення Христа” – єдина картина, про яку достовірно відомо, що вона належала алтарному циклу, написаному Ель Греко для школи взутих августинців в Мадриді, заснованої знатної придворною дамою Марією д Арагон. Ця картина не містить в собі багато особливості творчості художника другої половини 1590-х років.

Картина “Хрещення Христа”, як і інші твори даного періоду, що знаходяться за межами Іспанії, створює у глядача враження сліпучих, пройнятих настроєм просвітленої радості бачень. Зображення розгортається вгору, пропорції фігур подовжені, все охоплено сильним рухом, подія відбувається в фантастичній потойбічної середовищі, де стерті грані між земним і небесним.

Може бути, серед інших картин цього часу “Хрещення Христа” найсильніше зазначено містичним характером. Лагідний Христос і аскет Іоанн Хреститель, мускулисте тіло якого моделировано з впевненою мальовничій свободою,- найспокійніші, стійкі образи картини.

Навколишнє середовище втілює розлиту тут божественну еманацію. Художник прагне підвищити силу загального враження светозарность кольору, перевантаженістю фігурами і тієї живописної напруженістю, яка, за словами X. Камоні Аснара, не залишає “Паузи для відпочинку”. Барвиста поверхня полотна, пронизана спалахами світла і немов охоплена внутрішнім трепетом, стає свого роду самостійною одухотвореної матерією.

Ель Греко сприймає тут рух не стільки як фізичне переміщення тіл у просторі, а як виникнення, становлення і зникнення. Одне переходить в інше, розчиняється в світінні барв, гасне і спалахує, особи ангелів запрокидиваются, втрачають обриси, їх локони перетворюються в золотисті ореоли, одягу фосфоресцируют блакитним і зеленим полум’ям, сріблясті прозорі крила тремтять, як крила бабок. Величезну роль у передачі подібного руху грає хвиляста контурна лінія.

Виразність лінії, особливе значення контуру – це східна, візантійська традиція у творчості майстра. Втім, вона переосмислена їм по-своєму. Ель Греко застосовує таку систему лінійного ритму, яка навіть тоді, коли він створює образи, близькі до реальності, не збігається з органічною формою. Це як би лінійний візерунок, накладений на зображення і подчиняющий його собі. Виникає невідповідність, перекручення, фігури Ель Греко справляють враження деформованих, нерідко нескладних, особливо в обрисах ніг і рук. Але ідеальна краса не хвилювала живописця, і в такому зміщенні, як і в порушенні пропорцій, він бачив одне з виражень духовного.

Безперервна лінія, яка окреслює контур фігури, наприклад, у зображенні Христа та Івана Хрестителя у згаданій мадридської картині, стає, за словами М. В. Алпатова, у творах Ель Греко “Стислої формулою ритму, яким пронизане все живе, вся органічна матерія”.


Хрещення Христа – Ель Греко.