Відомо три роботи Ель Греко, присвячених цій темі. В основному, вони повторюють один одного, розбіжності спостерігаються в деяких деталях.
Дрезденська версія, найбільш рання з них, не підписана автором. Вона більш вільна у композиційному плані, більш проста за задумом, на передньому плані художник помістив жанрові лейтмотиви – собаку, мішок, глечик – які в наступних версіях виключив. На картині персонажі присунуті ближче до переднього плану, ускладнена перспектива архітектурних елементів, простежується вплив маньеристических прийомів, особливо у фігурі хлопця в лівій частині картини, що повернутий спиною і вказує рукою на небо. Цей твір було створено під впливом Венеціанської живописної школи, в XVII столітті авторство приписували Паоло Веронезе, пізніше Джакопа Базано.
У Пармської галереї зберігається найменш відома версія “Зцілення сліпого”, написана олією на полотні. Ймовірно, вона була написана художником до кінця його перебування у Венеції. Це найменша за розміром картина з усіх трьох “Зцілень”, полотно по краях був обрізаний, лінія обрізки пройшла по крайній праворуч фігурі. Порівняно з дрезденською версією, пармська композиції фігури скомпоновані вільніше.
Третя, найбільша зі збережених картин “Христос зцілює сліпого”, зберігається в Нью-Йорку в музеї Метрополітен. У цьому незакінченому творі виразно простежується вплив Венеціанської школи. На дальньому плані художник так тонко зобразив дві фігури, що сидять тротуарі, що через шар фарби просвічують плитки тротуару. Припускають, що крайня зліва фігура, звернена обличчям до глядача – це автопортрет молодого Ель Греко. У XVII ст. цей твір знаходилося в колекції родини Фарнезе.
Досі невідома точна дата її створення; довгий час вважалося, що вона була написана майстром на початку його нетривалого перебування в Римі. Однак зараз припускають, що він писав її у Венеції, потім перевіз у Рим. Деякі дослідники дотримуються думки, що вона була створена в проміжку між дрезденської і пармської картинами. Ця робота раніше приписувалося Тиноретто, пізніше Веронезе. У Мадриді зберігається її копія XVII століття.
