У Мане всього кілька картин на релігійний сюжет – живописець волів пейзажі, портрети та побутові спостереження. Вперше майстер звернувся до цієї теми в 1864 році, написавши полотно “Мертвий Христос з ангелами”.
На білих зім’ятих простирадлах у центрі картини ми бачимо неживе тіло Сина Божого. Погляд його згас, але обличчя не втратило рішучості і благородства. Два ангели по боках головного героя позбавлені якої б то не було атрибутики, що вказують на небесну приналежність – ні світла, ні німба. Їх можна переплутати з простими людьми, які прийшли до тіла Спасителя. Темний фон зосереджує глядача на подробицях переднього плану, для якого автор вибір чисті яскраві тони.
То що, Мане вільно інтерпретує священну історію зрозуміло тим, хто знайомий з основними тонкощами сюжету. Ми очікуємо побачити Марію Магдалину, біля порожньої могили, однак, бачимо мертвого Христа, в оточенні двох ангелів. Невідомо навмисно автор допустив цю сюжетну помилку чи ні, але до нас дійшли відомості, що сам Мані журився з приводу своєї інший неточності. Тільки коли картина виявилася в Салоні, художник зауважив, що зобразив рани Христа на іншій стороні.
Критики, зрозуміло, не стали стримуватися у своїх гнівних оцінках. Полотно звинувачували в бездуховності, вказували на помилки і безграмотності її автора. Самим жорстоким докором був той, що Христос на картині Мане більше схожий на шахтаря, ніж на сина Божого.
Мало хто час зумів побачити в новій картині шедевр, і відкрито висловитися. Одним з таких людей був Еміль Золя. Знаменитий письменник і публіцист наголошував твердість і подробиця цієї картини. Відкидаючи всю духовну складову Золя, твердив, що для нього картина “Мертвий Христос з ангелами” – це правдивий по своєму відображенню і сильний по живопису труп, написаний на пленері. Золя хвалив Мане за твердість і сміливість.
Сьогодні картина на рідкісний для Мане сюжет експонується в Нью-Йорку.
