З самої першої своєї картини “Забута село” художник-початківець змусив говорити про себе, як про маститом творця. Картина різко вихопила один момент сірої і убоге життя забутого, нікому не потрібного люду, показала близьку загибель села, і, як слідство, ще більшого зубожіння її жителів. Весь вигляд полотна дихає безвихідністю, тугою і смутком.
Іржаво-брудними фарбами написана навіть сама природа. Чорні, згнилі будинку, з мертвими очницями вікон дивляться в нікуди. Дорога обережно огинає цей вимираючий куточок і тікає в далечінь, туди, де небо ще світле. Так, там, на горизонті ніжні блакитні небеса, а над самою селом навіть синь розбавлена брудної зеленню. Видно, що на дворі осінь, однак, навіть сіно не зібрано в акуратні стоги, а безнадійно вивалили прямо у дворі. Та й самого двору, як такого, немає. Можливо, коли – то був і паркан, але зараз від нього залишилися тільки поодинокі колоди.
Худа корова муканням волає до господаря, але той зайнятий своєю справою. Обличчя його не розглянути, але вся постать дядька говорить про мовчазній покорі й тихому відчаї. Чи залишився хто-то ще в цьому куточку, забутому Богом? Чи зможе пережити чергову зиму цей самий мужик зі свого єдиною коровою, нікому це не цікаво.
Усюди бруд, убогість, бідність. Здається, що сама природа не бажає скрасити дні цієї селом хоч якийсь рослинністю. Туга і безвихідь. Куїнджі вдалося настільки сильно відобразити всю непривабливість і трагічність моменту, так наповнити свою картину гнітючим настроєм, що його робота на виставці художників посіла перше місце.
