Перекладач “Іліади” Гомера російська мова Н. В. Гнєдич порівняв якось свого великого сучасника А. С. Пушкіна з Протеєм – міфологічним істотою, яка вміло приймати різні обриси, залишаючись при цьому собою.
Мистецтвознавці, мабуть, погодяться: кожен справжній художник – Протей. Він змушений рядитися в різні одягу, приміряти на себе ту або іншу епоху, залишаючись при цьому людиною свого часу і своєї культури, не зраджуючи собі ні на йоту. Сила таланту просто не дозволить йому змінити себе.
Світосприйняття давніх греків взагалі було унікальним: вони дорожили всім – і високим і низьким, і земним і небесним. Так і художник – вміє навіть життєвий “сміття”, життєві дрібниці огранити, перетворити силою творчого обдарування і змусити сяяти воістину неземними фарбами.
Зображенням зими художники не гребували ніколи. Адже сніг не тільки білий – у ранковому тумані він може здаватися блакитним, а то і фіолетовим. Треба лише уважно придивитися і тоді тобі відкриється чари природи.
Ще один варіант “Зими” Альфонса Мухи. Дівчина тут підкреслено слов’янської національності, в національному одязі. І сам загальний фон – сіро-коричневий, засипані снігом кущі, іній намалював візерунки у вигляді сніжинок з боків.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)