Робота “Дорога на Бас-Бро, Фонтенбло”, відома також як “Дорога в Шайи” була написана Клодом Моне в 1865 році. Полотно виділяється із загальної маси технікою написання. Кожен мазок фарби чіткий і виразний, незалежно від того, що густина мазків скрізь різна.
На картині зображена дорога, що йде в глибину лісу. З двох сторін дерева обступають дорогу. Ліс наповнений життям і сонячними променями. Деякі дерева і чагарники вже пофарбовані в осінні кольори, всюди видніються опале золотисті листя. Ліс тягнеться далеко-далеко вздовж дороги, і весь він освітлений теплим осіннім сонцем. Незважаючи на яскраве тепле освітлення, ліс виглядає похмурим і сумним. Таке поєднання радісних сонячних променів зі спокоєм і невеликий пригніченістю лісу змушує глядача сумувати про минулі моменти, навіває спогади.
У цьому пейзажі Клод Моне користувався в основному світлими, бляклими відтінками, дерева виконані в зелено-коричневих кольорах, де-не-де проглядає жовтий. Але в правій частині картини все ще можна побачити зелений ділянку поляни, що залишився від минулого літа. Пейзаж яскраво освітлений сонцем, проміння якого падають зверху, завдяки їм ліс виглядає дуже живим і реалістичним. Проте небо виглядає трохи похмурим і сірим, вносячи в картину нотки смутку.
Багато об’єкти картини, такі, як сіре небо, опале листя дерев, похмурі дерева далеко, все це нагадує глядачеві про те, що наближається холодна і сувора зима, а так само несе в собі символ динамічності життя, показуючи, що нічого не вічне, все змінюється. Художник не випадково підібрав для полотна такі кольори, він навмисно грав на контрасті об’єктів, який несе в собі оптимізм, він говорить. Сонце в пейзажі нагадує про себе своїми променями, натякаючи про те, що потрібно користуватися гарною погодою в останні теплі деньки. Всі перераховані особливості допомагають глядачеві сприймати картину не як просто похмурий пейзаж, а допомагають побачити в ній глибокий сенс задуматися про втрачені можливості.
