У Києві Врубель захоплено займався релігійним живописом. Він відновлював стародавні фрески Кирилівської церкви, зробив на стінах храму кілька розписів. Серед робіт того часу – невелике зображення Ангела. У перекладі з грецької слово “ангел” означає – “вісник”. Безтілесний вісник в людському образі юнака з крилами за спиною передає людям волю Бога і допомагає її виконанням.
Врубель разюче показав безтілесність Ангела. Тонкі білі одягу, огортає його стан, пронизані повітрям, світлом, небесною блакиттю. Легка легка хода подібна плавному руху хмари. Під його ногами не відчувається щільності землі. Позаду – нескінченна синява космосу. У правій руці Ангела – палаюча свічка: Божественний світ, який він несе людям.
У лівій – кадило на звільненій від тяжкості золотий ланцюга: з його запашним димом поширюється дихання чистої віри. У врубелевского Ангела смаглявий лик, відзначений рисами Сходу, щільні синяво-чорне волосся, злегка откинутие зустрічним вітром. Погляд його великих очей під довгими вигнутими бровами незбагненний, задумливий і лагідний.
