Цей примітивізм Ларіонова починається з полотен “Солдатського циклу”, вперше виставлених на “Бубновом валете” у 1910 р. Тут теж чітко простежується натурна лінія та лінія вивісок. До натурному шару відносяться роботи “Поблизу табору” і “Ранок в казармах”. Полотна “Палить солдатів” і “Солдат верхом” – найяскравіші представники вивесочной манери ларионовского “чистого” примітивізму.
Примітно, що в цих полотнах Ларіонов став безпосередньо звертатися до глядача з допомогою численних підписів на своїх полотнах. Так, наприклад, над зображенням шаблі він підписував “шабля”, а над солдатом з гармошкою – “солдат”. В одній з картин він поміщає ці підписи на паркан, вони немов написані крейдою, на інших картинах такі написи виведені вже безпосередньо на самій поверхні полотна і призначаються, як на лубках або вивісках, безпосередньо для публіки.
Автопортрет Ларіонова, який він представив на виставці “Бубнового валета”, став своєрідним викликом Ларіонова публіці. Сам автор з’явився перед глядачами одягненим в ту ж “скоморошью маску”, яку він одягав на інших своїх персонажів. Ларіонов не втримався від можливості самому “зіграти на підмостках своїх полотен”. Художник зобразив себе в образі солдата-гаера, балагура і веселуна. Глядач бачить фігуру в солдатській нижній сорочці з голою шиєю і казарменої стрижкою.
Ігрова естетика портера тут, мабуть, найбільш виразна: автопортрет є зухвало-гротескним зверненням до балаганної натовпі, і в цьому бере участь не тільки просте обличчя з щирою білозубою посмішкою, але та авторська напис, зроблений над плечем солдата: “власний портрет Ларіонова”.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)