“Вівтар Мероде”, названий так за прізвищем довго володів їм сімейства, спочатку приписувався Рогиру ван дер Вейдену, потім – майстру з Флемаля, якого пізніше ототожнили з Робером Кампеном. В творі видно особливості мистецтва пізнього Середньовіччя – яскраві фарби, деяка умовність зображення і частково сплощене простір, але воно вже належить Відродженню: божественні персонажі, хоч і відокремлені від людей, але поміщені з ними поруч, і Діва Марія, архангел Гавриїл і Йосип виглядають не менш реалістично, ніж донатори в лівій стулці. Але головне – при малих розмірах триптих справляє враження великого. В ньому відчувається величний дух, отличавший картини ренесансних майстрів.
Триптих повний подробиць, які чудові самі по собі: ковані свічники, візерунчастий пояс архангела, а за розкритим вікном, просторі міського пейзажу, – люди, і не тільки на вулиці, але й у лавці, де в темних отворах дверей вгадуються силуети. Численні деталі бо і виписані так ретельно, що більшість з них наділена особливим змістом. Наприклад, білі лілії в глечику символізують чистоту Діви Марії, розкрита книга на столі – її мудрість, рукомийник – води Хрищення, свічка – світло, що несе світу Христос.
Мишоловки на столі і за вікном, поставлені Йосипом, відсилають до слів блаженного Августина про те, що “хрест Господній є мишоловка для диявола”. Якщо ретельно роздивлятися вівтар, можна побачити, як з круглого віконця зліва летить до Марії крихітна фігурка немовляти Христа, несе хрест. У цьому невеликому триптиху коротко викладається вся новозавітна історія.
