З великою проникливістю висловив Бакшеєв своє ставлення до природи. Він писав: “Коли блукаєш серед природи, бачиш в полі, в лісі, в хмарах рух, все дихає, все живе, і як зрозуміло, просто це явище життя! Скільки блаженства, щастя бачити влітку, як сонце заливає своїми променями поля, ліси, води і небо! Запах землі, аромат лісу – яке це чарівність! З’являється непереборне бажання передати це на полотні.
Передати прояв життя, її трепет. Ось тут-то і доводиться переживати ряд зачарувань і розчарувань. Важко, ой як важко передати, що бачиш і відчуваєш. Але зате яке високу насолоду відчуває художник, коли їй вдається дати на полотні шматок справжнього життя”. Слова Бакшеєва добре розкривають своєрідність його мистецтва – захоплення художника перед лицем природи і разом з тим якесь особливе, дбайливе до неї ставлення. У його творах багато ясності і чистоти почуття. Вони підкорюють своєю глибоко емоційним змістом. Ці риси в повній мірі проявилися в одній з кращих картин Бакшеєва “Блакитна весна” . Ця картина – глибоко відчутий розповідь про вічно юної природі.
Чудово передані тут ясна блакить небес, проглядивающих крізь тендітні, ще не зазеленевшие гілки, ніжні рожеві стовбури беріз, прокидається до життя земля, зігріта першими теплими променями. Художній образ цього тонкого живописного твору випромінює спокій. Разом з тим у ньому багато бадьорості, свіжості, що свідчать про світлою, життєрадісною душі художника. Бакшеєв не прагне вразити глядача декоративної яскравістю колориту або незвичайністю, ефектністю композиційного рішення.
Простір спокійно йде в глиб картини, що повідомляє композиції врівноваженість і домірність. Групи дерев першого плану немов не пускають глядача заглибитися в березовий гай, затримуючи його увагу, пропонуючи помилуватися білизною стовбурів, їх вибагливим, живим і трепетним малюнком. Колорит картини посилює загальний настрій спокою, ясності і просвітленості. Поєднання невловимих відтінків блакитних, рожевих, палевих, золотистих тонів народжує відчуття чистоти і свіжості прокинулася після довгого сну природи.
З незрівнянною майстерністю поєднує Бакшеєв жовтизну торішнього листя, розоватую серпанок, огорнула дальній ліс, дзвінку блакить неба і чисту білизну дерев. Ці чотири основні кольори, дані не локально, а з незліченною кількістю тональних переходів, створюють звучний і разом з тим тонкий і гармонійний барвистий акорд. У картині “Блакитна весна” Бакшеєв виступає як вірний продовжувач класичної традиції російського реалістичного пейзажу, представленого такими художниками, як Левітан, Саврасов або Остроухое. Але є в цьому творі і щось нове, що свідчить про те, що її автор – живописець нашої радянської епохи. Це нове виражається в радісному ємстві життя, в світлому погляді на навколишнє.
Картина Бакшеєва сповнена надій. Художник як би затверджує нею свою віру в життя, в невичерпні життєдайні сили природи, людини. Так, у людини! Хоча його немає в картині, але почуття і настрої, які вона виражає, виконані гуманності, справжньої людяності. Березовий гай, зображена Бакшеевим у найпрекраснішу пору, в дні весни, немов кличе глядача побродити серед дерев, насолодитися свіжими запахами землі, підставити обличчя ніжним сонячним променям. У цій близькості до людини й полягає величезна гідність картини Бакшеєва – справжнього поета російської природи.