Кузьму Сергійовича Петрова-Водкіна з упевненістю можна назвати самим емоційним художником. Його картини не настільки насичені деталями, наскільки вони вражають уяву, змушують думати, дивитися зі своєї точки зору і викликають різні емоції. Великий внесок у його мистецтво внесла Перша світова війна, Громадянська війна, революція. Все це йому довелося пережити. Щоб хоч якось наблизитися до народу, автор створює картину “Дівчата на Волзі”.
Він хотів показати саме тих дівчат, яких бачив сам. Вони зображені на березі Волги і збираються купатися. Вдалині по укосу до них спускаються ще дівчата. Вони роздягаються, кидаючи одяг на землю. Найбільше уваги привертають кольору. Вони дуже яскраві і неприродні. Одягнені жінки в довгі спідниці яскраво-синього, червоного, малинового і жовтого кольорів. Такі ж блузи і кофти вгорі. Одна маленька дівчинка стоїть вже зовсім голенькая і чекає маму. Також кидаються в очі ноги. Всі дівчата босоніж, а ще одна взута в темні туфлі. Особи практично у всіх однакові, більше того, вони мають схожість з жінками на інших картинах автора.
В цілому картина приваблива, яскрава, енергійна. Немає ніякого натяку на вульгарність і трагізм. Можливо, так автор показав своє бачення дівчат, які прийшли провести час відпочинку, поплававши у Волзі. Кожен, дивлячись на картину, уявляє собі цей момент і все що відбувається до або після. У цьому і є основний зміст картин Петрова-Водкіна.