Образ російської жінки-селянки займав художника ще з школярських років. Серед ранніх робіт Архипова зустрічаються такі проникливі, з дивовижною реалістичною силою написані невеликі етюди, “Стара з прядкою”, “Стара з мішком на колінах”, а також жанрові картини, присвячені житейських буднях і безрадісній долі жінки-селянки царської Росії. Але тільки в радянську епоху художник цілком присвятив себе цій задачі і образ жінки-селянки зайняв провідне місце в мистецтві Архипова.
З молодою енергією, наполегливістю і завзятістю шукань, властивими завжди художнику, пише він яскраві, життєрадісні портрети квітучих, веселих селянок, одягнених у яскраві, ошатні ситці, повних нерозтрачених сил, здоров’я і душевної рівноваги. Одними з найкращих у серії названих портретів є “Дівчина з глечиком” і “Селянка в зеленому фартусі”, належать Державній Третьяковській галереї. Особа “Дівчини з глечиком” не можна назвати красивим, але воно приваблює молодістю і життєрадісністю.
На дівчині яскравий одяг, робить святковим весь її вигляд. Помаранчева кофта, рожевий фартух і червона спідниця дають дуже гарне поєднання гарячих, палаючих квітів. Кольори ці звучать ще сильніше, підкреслені темною плямою стіни та інтенсивної блакиттю емальованому чашки, яку тримає селянка. Чудово написані нитка бус і поливу глиняного глечика.
Пишні рукави кофти, широка спідниця приховують лінії фігури, але форма виявлена, і дуже пластично, об’ємно написані обличчя і шия. Помітна барвистість портрета виправдана і закономірна. Вона один з компонентів розкриття образного змісту. Художника радує вигляд квітучої сільської дівчини з упевненим і сміливим поглядом, вражаючою своєю безпосередністю та життєрадісністю. Вона для нього – уособлення сили, здоров’я і світлого майбутнього народу, пробудившегося до активного і вільного життя.
