Еме Жюль Далю, його дружина і дочка Портрет родини Далю написаний британським живописцем Альма-Тадема Лоуренсом у 1876 році в період процвітання Вікторіанської епохи, коли основами моралі суспільства були працьовитість, хазяйновитість, пунктуальність і тверезість. Ці постулати вплинули, в тому числі, на розвиток мистецтва і живопису зокрема. Представлений сімейний портрет Далю – яскравий тому приклад, – скромний, відверто – реалістичний, скупий на перебільшення.
Робота присвячена не менш відомому в той час скульптору Е. Ж. Далю, руці якого належать збереглися до наших днів роботи “Пам’яті Ежена Делакруа”, “Тріумф Силена” у Люксембурзькому саду, надгробку Ст. Нуара на кладовищі Пер-Лашез. Треба відзначити, що сам художник не відносив себе до портретистів, віддаючи перевагу історичним сюжетам. Що стосується листа портретів, то його уваги удостоювалися лише близькі люди і друзі. Сім’я Далю, мабуть, була дружна з автором. Її портрет вийшов простим і схожим на швидке лист з натури, випадково.
Дуже світла робота, чи не правда? Дочка скульптора юна і вибілена світлом до чистоти. Вона немов яскрава пляма в житті батька – з відвертим поглядом, ще без хитрощів і брехні. Контраст дитячості дитини підкреслять втомою матері і вже іншими очима, повними туги, життєвої мудрості, глибини. Сам Жюль, немов приклеєний образ, окликнутий живописцем обернутися. Він ледве вмістився у межах полотна. Його зображення трохи стерто в силу приглушеною панелі дальнього плану. Однак пронизливий погляд чорних очей оживляє особа.
У талановитих пальцях Далю затиснута сигарета. Все говорить про скороминущість створення роботи без спеціальної постановки. Не дивлячись на твердження Альма-Тадема про непричетність до портретного живопису, зображення подружжя Далю спростовують цю думку. Портрет написаний дуже професійно, з цікавою сміливої компонуванням героїв, несхожою, але властивої тій епосі, техніці і з іншою композицією.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)