Продовжуючи свій п’ятирічний контракт з великою актрисою, Муха в 1899 році створює ще два плаката до постановок Театру Сари Бернар: “Туга” і “Гамлет”. Обидві роботи свідчать про деяке виснаження творчої фантазії автора чи втоми від одноманітності поставлених завдань.
Бути може, в особливій механистичности зображення винен перехід від натурних попередніх ескізів до допомоги фотографій, з відображеними сценами вистави і ефектними позами актриси. П’ятдесятип’ятирічна актриса включила драму Шекспіра в класичний репертуар свого театру, впевнена в своїх унікальних здібностях перевтілення.
Чоловічі ролі її не лякали, перший успіх Бернар був пов’язаний з п’єсою Конпе в “Одеоні”, де вона грала юного менестреля Дзанетто, потім були Керубіно з “Одруження Фігаро”, поет Лорензино з драми Мюссе, а також принц, син Наполеона, “Орлятка” Ростана.
Про безумовний вплив на поезію французьких символістів сценічних втілень Сари Бернар, в тому числі її травестийних ролей, писав Ернест Рейно в роботі “Різноманітність символізму” : “Вона підкорить наїзників хмар і приборкувачів химер завдяки несподіваній грації своїх травесті, створивши бачення Андрогіна, безстатевого Надістоти, чистого Ангела..”.
