Творчість Святослава Реріха, пронизана ідеями гуманізму, служить духовним мостом для зближення різних народів світу та їх взаєморозуміння. “Бути одним з сполучних ланок між двома мистецтвами, двома культурами – в цьому я бачу своє призначення – громадянина, художника, мистецтвознавця, вихователя молоді” . Живопис Святослава Реріха була високо оцінена в Індії. Доктор С. Радхакрішнан писав: “його пейзажі – поеми кольору”.
На відкритті виставки в Державному музеї образотворчих мистецтв імені А. С. Пушкіна в 1960 році посол Індії в СРСР пан К. Менон сказав про картинах С. Н. Реріха: “Побачивши їх багато разів, я став більше ніж раніше цінувати красу пейзажу моєї власної країни. Реріх вловив настільки ж жваво, як його знаменитий батько, велич наших Гімалаїв, магію наших небес і спокій наших лагун. І він описав їх дуже по-індійськи”.
Священна гора, яку зображує Святослав Реріх на своїй картині – це Гірнар. Вона знаходиться в Західній Індії в Катхиаваре. Самотній пік підноситься над іншими вершинами, його круті схили занурені в ранкові сутінки. Глибокі темно-сині тіні заповнюють кожну западину.
У контрасті з оксамитовим мороком відступаючої ночі написана на тлі розовеющего неба скеля з білосніжним древнім храмом, точно дивом піднесеним до неба. За розповідями Святослава Миколайовича, туди ведуть сходи з рівними широкими сходинками, вирізаними в скелі іноді зовні, іноді всередині кам’яної громади. Довжина сходів досягає декількох кілометрів.
Це одна з святинь Західної Індії, відома з часів царя Ашоки. Там дотепер збереглося багато буддійських статуй; туди приходять паломники. По одному з переказів, на знаменитої у всьому світі скелі в Гирнаре збереглося зображення одного з благородних Указів імператора Ашоки.
