Віктор Васнецов – один з найбільш відомих майстрів живопису, на полотнах якого оживають герої казок, билин та переказів глибокої старовини. В своїх роботах він зумів передати самобутність і унікальність російської народної культури, особливий “російський дух” і світорозуміння. З його картинами знайомляться ще в ранньому дитинстві, але неймовірні враження від них протягом усього життя залишаються такими ж яскравими, як при першій зустрічі.
Трепетною повагою і любов’ю до світу Давньої Русі пройнята картина “Гуслярі”, написана в 1899 році. Художник переносить глядача на багато століть назад, відкриваючи погляду велику світлу дерев’яну хату з товстими, як годиться, колодами-балками і грубо отесанним дощатим підлогою. На тлі блакитно-синього неба, що видніється через грубо вирубану арку вікна, на червоній дерев’яній лаві сидять троє гуслярів. Перебираючи струни гусел, вони співають про безкрайніх рідних теренах, спокійною та величною красою російської землі та її могутньому народі.
Гуслярі – не випадкові герої картини. На гуслях грали багато герої билин і сказань – богатирі Альоша Попович і Добриня Микитич, Садко і Баян – автор “Слова о полку Ігоревім”. Музичні інструменти допомагали їм здійснювати подвиги, адже згідно з легендою, налаштовані по-особливому, гуслі впливали на людські почуття, викликаючи сміх і сльози, гіпнотизували і навівали сни. Завжди на Русі люди, які володіють грою на цьому музичному інструменті, користувалися великою повагою і пошаною, були бажаними гостями в кожній оселі.
Гуслярі на картині Васнецова – не билинні герої. Це мандрівні монахи, яких можна дізнатися по характерному білому узорчатому вбранню. Співаків троє – і це дуже символічно. В лад співають молодий рожевощокий юнак, сивочолий старець і чоловік середніх років.
Русявий хлопець з ретельністю грає на кобзі і співає. Розчервонілі щоки видають його хвилювання і переживання. Юнак сліпий. Можливо, цим художник хотів показати безоглядну сліпоту молодості, або надати картині ореол містики, зобразивши юродивого – стародавні слов’яни вірили в їх особливий дар і здібності. Старець-гусляр нагадує казкового чарівника, доброго чаклуна, голос якого наділений особливою магічною силою. Старість виступає тут символом мудрості. Третій гусляр – зрілий чоловік, що переступила поріг юності, але ще не пройшов дорогу життя. Його обличчя, вигнута назовні в пориві гри рука висловлюють найяскравіші переживання та емоції людини, багато побачив на своєму шляху і готового побачити ще більше.
Три гусляра – три віку – три характеру. Художнику вдалося об’єднати в одній картині минуле, сьогодення і майбутнє, передати зв’язок трьох поколінь, переплетення юнацької боязкості, серйозною зрілості і мудрої старості.
Віктору Васнецову вдалося написати музично-психологічну картину, дивлячись на яку кожен глядач чує мірні наспіви гуслярів, мелодію широкої російської душі і переймається чарівністю народної культури.
