На полотні представлений типово російський лісовий пейзаж з піднесеною могутньою стіною густого хвойного бору. Узлісся його буквально купається в променях благодатного літнього сонця. Його сліпуче світло не тільки позолотив крони дерев, але і, запалюючи трепетне сяйво відблисків, проник в глиб лісу. Враження від картини у глядача створюється таке, ніби він наяву вдихає терпкий запах нагрітого сонцем соснового бору.
Прогрітій до самого дна здається і вода залозистого струмка, що витікає з-за дерев. Пронизана світлом і кожна піщинка обнажившейся грунту його русла.
Здавалося, в цій картині немає особливо яскравих фарб, як немає їх у сосновому лісі в дійсності – з його одноманітним забарвленням зеленого убору дерев і їх стовбурів. Немає в картині і різноманітності рослинних форм, як не зустрічається це і в сосновому бору, де панує тільки одна порода дерев. Багато ще чого немає, здавалося б…
А між тим картина відразу підкорює глядача національними особливостями російського пейзажу – величній своєю красою, силою і міцністю. Конкретні земні сили природи у В. Шишкіна здаються по неземному потужними, що поглинають все випадкове, нице і дрібне.
Перше враження від картини – це величаве спокій і незворушність. В. Шишкін написав її, не шукаючи тих мінливих ефектів – ранку, дощу, туману, які були у нього раніше. Це полотно ніби нагадує і “Сосновий бір”, але різниця між ними дуже промовиста. Якщо дерева в “Сосновому бору” зображувалися цілком – цілком з небом над ними, то в “Корабельної гаю” кущі і дерева зліва полотна зникли, а інші насунулися на глядача і зайняли весь полотно. Лад сосен вирівнявся, і контраст близького і віддаленого відсутня. Замість колишньої деталізації В. Шишкін знаходить інший прийом привернути увагу глядача, протиставляючи то подібні, то різнорідні мотиви.
У центрі картини він виділяє кілька сосен, освітлених сонцем. Лівіше сосни йдуть у глиб гаю, то з’являючись на світлі, то ховаючись у тіні. По іншу сторону полотна показаний суцільний масив зелені. Поряд з могутніми деревами, що живуть вже сотні років, В. Шишкін зображує молоду поросль, яка йде на зміну старим велетням – тягнуться догори, говорячи про молодого життя, тонкі сосонки. Вершини величезних дерев ховаються за рамою картини, ніби їм не вистачає місця на полотні, і наш погляд не може охопити їх повністю. Тут же на першому плані тонкі жердочки перекинуті через невеликий струмочок, растекающийся по піску шаром прозорої води.
“Корабельна гай” була написана художником під враженням природи рідних місць, пам’ятних В. Шишкіну ще з дитинства. На малюнку до картині він зробив напис: “Афанософская Корабельна гай поблизу Єлабуга” і цим полотном Іван Шишкін завершив свій творчий шлях.
