Картина Аркадія Пластова “Косовиця” – одна з найвідоміших робіт митця, яку він написав у 1945 році. На картині зображений самий розпал літа, квітучий луг зачаровує глядача своїми яскравими фарбами, здається, що робота наповнена і звуками: співають коси, шелестять трави і листя, щебечуть птахи, дзижчать комахи. Літо в селі навіть для дітей – це не просто відпочинок і канікули – це праця і допомогу всій родині. У селі сінокіс, як правило, починався в середині літа – у липні. Селяни цілі дні проводили в полі, працюючи злагоджено, підбадьорюючи себе піснями.
Картина “Косовиця” показує глядачам не тільки непростий селянська праця, але і своєрідне єднання, гармонію людини і природи. Здається, що в картині передані і запахи: свіжоскошеної трави, теплого запашного вітерця.
Аркадій Пластов виріс у селі, тому, він, як ніхто інший, зміг передати настрій і почуття селянської родини, яка працює в полі. Підліток, спритно орудующий косою, здається, анітрохи не втомленим, мабуть справа в тому, що за час недавньої війни, залишившись главою сім’ї, він звик повністю розраховувати тільки на свої сили. Жінка в простому платті й хустці – збірний образ селянки тих років. Вона теж засмагла і готова до важкої праці – війна загартувала і її. Наступний персонаж – це чоловік середніх років, тільки повернувшись з війни, він одразу взяв господарство у свої руки – зволікати не можна, інакше взимку вся родина буде страждати від голоду. Останній косар – чоловік у роках, з сивою бородою, багато пережив, але він теж намагається не відставати від молодих і міцних працівників.
Точність передачі зображення Пластовим можна порівняти з фотографичностью робіт Шишкіна, яскравість фарб – з творами Кустодієва, любов до рідної природи – з творіннями Левітана. Квітковий луг рясніє найрізноманітнішими відтінками: і червоними, фіолетовими, рожевими. Не обійшлося і без традиційного символу Росії витончених струнких берізок.
Картина Аркадія Пластова “Косовиця” – це справжній гімн і рідної природи, і мирного життя, і працьовитим людям. Вся краса річної російської природи тут не сприймається у відриві від простого селянського праці.
