Французький живописець Жан Фуке є одним з основоположників мистецтва Раннього Відродження у Франції. Фуке на протязі майже всього свого життя працював у Парижі. У 40-х рр. він не раз відвідував Рим, де брав уроки по техніці емалі у відомого художника Антоніо Філарета і вивчав праці Л. Б. Альберта, і в цей же час писав портрет Папи. Після свого повернення з Риму художник створив портрет донатора. Найсильніший вплив на творчість Фуке надали роботи Мазаччо і Фра Анд-желико. Його манера малювання призводила глядачів у захват, безперечний талант митця викликав справжнє захоплення, тому в 1475 р. він був призначений королівським живописцем.
Жан Фуке, один з найвідоміших французьких художників XV ст., змагався з Мармионом в мистецтві мініатюри. Фуке ілюстрував багато рукописні книги, зокрема твори Боккаччо. Найвідомішими роботами художника можна назвати книжкові мініатюри на релігійні теми та історичні сюжети в “Великих історичних хроніках”, “Життя знаменитих чоловіків і жінок”, “Юдиних старожитності”. Характерною особливістю цих робіт є реалістичне відображення реальних або міфологічних подій, сюжет яких художник переносив в сучасну йому середовище Франції. Для цих робіт характерні такі риси, як вільна передача простору і широке розмаїття яскравих фарб. Мініатюри Жана Фуке відрізняє м’який колорит, а також застосування елементів прямої і повітряної перспективи.
У портретах Карла VII і канцлера Р. Жювенеля дез Юрсена, які нині експонуються у Луврі, художник з великою правдивістю відобразив характер позували.
Кисті Фуке також належать кілька образотворчих і виразних релігійних композицій, наприклад розпис правої стулки диптиху з Мадонною і немовлям, створена в 1451 р. Ця робота нині зберігається в Королівському музеї витончених мистецтв в місті Антверпені.
Незважаючи на те що образ Мадонни з немовлям глибоко релігійний, Фуке зобразив Святу Діву у вигляді земної жінки. Протягом деякого часу вважали, що Мадонна – це портрет Агнеси Сорель, коханої французького короля Карла VII. Серед підстав для такого твердження є, зокрема, те, що саме Агнеса Сорель встановила моду на сукні з відкритою груддю: у такій сукні зображена Мадонна на полотні Фуке. Її прихильником був також і якийсь Шевальє – перший заступник Фуке. Картина була написана художником в рік смерті Агнеси, тому цілком можливо, що вона була замовлена в пам’ять про неї.
В цій картині, як у жодній іншій, ясно видно вплив італійських художників на художній метод Фуке. Пильну увагу, яка живописець приділяє деталям, запозичене їм у північних майстрів, таких як Ян ван Ейк. Це помітно в трактуванні корони, прикрашеною коштовним камінням, і різних за фактурою одягу, хутра та прозорої вуалі.
Однією з найвідоміших робіт митця на релігійну тему є картина “Етьєн Шевальє зі святим Стефаном”. На полотні Фуке зобразив молиться донатора, Етьєна Шевальє, якого обіймає за плечі захищаючий йому святий. Святий Стефан зображений в одязі диякона, Фуке представив його в образі першого диякона християнської церкви. В руках святий Стефан тримає книгу, на якій лежить камінь – знак його мученицької смерті.
Фуке розташував ці дві фігури на картині так добре, що вони не здаються плоскими, як у попередніх роботах французьких майстрів. Художник постарався з великою силою проявити світловий потік в картині, і саме цей факт ефективно вплинуло на точність розташування образів у просторі та об’ємність фігур персонажів. Цей художній прийом свідчить про значному впливі на творчий метод художника досконалої їм поїздки в Італію. Але в цій картині помітний також вплив північних майстрів, в опрацюванні текстури матеріалів – хутра, тканин, мармуру, каменю можна побачити схожість з живописом ван Ейка.
