На виставці імпресіоністів у 1877 році картина Кайботта “Малярі фасадів” залишилася без уваги, так як її затьмарили показані одночасно з нею два інших яскравих твори художника: “Міст Європи” і “Паризька вулиця в дощову погоду”. Саме вони насамперед привернули увагу критиків і публіки.
А адже в полотні “Малярі фасадів” Кайботт виявляє всі характерні риси свого стилю. Його руку можна дізнатися в структурує картину лінійній перспективі. Художник вибудовує композицію картини подібно фотокадру, що підкреслює “обрізана” на середині стегон фігура робітника, яка висуває на передній план щодо фону.
Довгий тротуар перетинає простір, доходячи до самого кінця вулиці, що визначає точку сходу. Відчуття глибини дійсно дивує. Щоб досягти задуманого ефекту перспективи, Кайботт різко зменшує як висоту будинків, так і ширину прилеглого до них тротуару. Цю ілюзію великого відстані він посилює, розставляючи тут і там кілька зменшуються з кожним планом фігур.
У цьому полотні вже присутні деякі мотиви, які будуть повторюватися у багатьох зображеннях паризьких вулиць: чоловік циліндрі, самотня жінка, візник… Тьмяні, землисті кольори відображають меланхолійний настрій паризького дня. І лише в зображенні фасаду магазину з’являються яскраві акценти.